Про УКРЛІТ.ORG

розорливий

РОЗО́РЛИВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що розо́рний. Збивав [Василь] траву, молоденькі вишні скручував, одчахував гілки. Куди пройшов — всюди покинув свій розорливий слід (Мирний, IV, 1955, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 753.

вгору