РОЗНІ́ЖКА, и, ж.

1. Стрибок з розведеними ногами (у спорті, хореографії). Раніше такі фігури, як повітряні розніжки, яструб.., повзунці та обертання були тільки в арсеналі професіональних та провідних самодіяльних ансамблів (Нар. тв. та етн., 3, 1965, 81).

2. розм. Підставка, сидіння з ніжками, які розміщені під кутом одна до одної. Капітан третього рангу вмостився на розніжці, прихиливсь до командирського перископа (Логв., Давні рани, 1961, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 750.