РОЗНО́СНИК, а, ч. Те саме, що розно́щик. Встає купець, візник чвалає, Прудкий розносник поспішає (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 752.