РОЗНАРЯ́ДКА, и, ж.

1. Плановий розподіл кого-, чого-небудь; // Документ, що містить розпорядження про такий розподіл. — МТС одержує ці машини по рознарядці, безкоштовно (Автом., Щастя.., 1959, 87); — Є рознарядка губернського комітету незаможних селян. — Невже на хліб? — здивувався Полікарп (Стельмах, II, 1962, 361).

2. Документ, розпорядження про виконання яких-небудь робіт. У.. конторі колгоспу журиться над рознарядкою завтрашньої праці голова Василь Петрюк з бригадирами (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 750.