РОЗМІ́ШАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розміша́ти.

2. у знач. прикм., рідко. Який став густим, в’язким від тривалого місіння. Глибокий розмішаний сніг налипав на ноги, відбирав останні сили в січовиків (Ле, Наливайко, 1957, 102); Як тільки вийшли на чорний розмішаний шлях.., високий юнак зупинився (Коз., Гарячі руки, 1960, 120).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 745.