РОЗМІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розмі́тити; // розмі́чено, безос. присудк. сл. Чітко, як на військових картах, розмічено площі для кожної ланки (Рад. Укр., 4.ХІІ 1961, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 744.