РОЗМІЧА́ТИСЯ, а́ється, недок. Пас. до розміча́ти 1. Михась Лобанок якось сказав, що йому набридло ходити далеко до столу, на якому розмічалися вікна на гільзах (Автом., Щастя.., 1959, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 744.