РОЗМІ́РЯНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розмі́ряти; // розмі́ряно, безос. присудк. сл.— Все в них [махновців] пристріляно та розміряно було, в одному тільки промахнулись … — У чому? — Не врахували, на що здатен народ, коли він за права свої піднявсь (Гончар, II, 1959, 442).

2. у знач. прикм., рідко. Те саме, що розмі́рений 1. За спинами різкий, штампований кавалерійський тупіт: ескадрон, ніяк не менше, розміряним алюром мчався (Кач., II, 1958, 382); Чути низьке, розміряне дзижчання — працюють електронні установки (Наука.., 11, 1967, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 743.