РОЗМРУ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех., розм., рідко. Розкрити, розтулити частково або повністю (очі, повіки); розплющити. Не мрію, ні, повіки я розмружив — іронія і гордість на лиці, іронія… (Тич., І, 1946, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 749.

Розмружити, жу, жиш, гл. Раскрыть (глаза). А лях тужить вдень і вночі, не розмружить своїх очей. Чуб. V. 236.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 53.