РОЗМО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗМОРИ́ТИ, морю́, мо́риш, док., перех. Виклика́ти стан млявості, розслабленості, сонливості. Душна хата, заповнена випарами всяких напитків,.. ще більше розморювала п’яних людей (Хотк., Довбуш, 1965, 244); Почнеш пити на привалах, тоді вже розморить тебе, розкиснеш, і вже не піхота з тебе — кисіль (Гончар, Людина.., 1960, 80); // безос. Микола схоплюється з ліжка і хвилину хитається, мов п’яний,— його розморило у сні (Гжицькпй, У світ .., 1960, 128).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 748.