РОЗМО́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до розмо́кнути, розмо́кти. Несучи на коромислі коновки з водою, вона твердо ступала по розмоклій глині босими, червоними ногами (Фр., І, 1955, 82); Понура, нажахана юрба .. поволеньки, моторошно просувається розмоклими, розбаюреними стернями, ріллями (Коз., Листи.., 1967, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 747.