РОЗМЕЛЕ́НИЙ, РОЗМО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розмоло́ти. Згодовувати жолуді свиням, великій рогатій худобі і вівцям найкраще розмеленими в суміші з іншими концентратами (Хлібороб Укр., 8, 1964, 14); Вбиваючи в розмелений.. сніг одерев’янілі ноги, чоловік тупо відчував, що вони раз по раз підгинались у колінах (Стельмах, І, 1962, 187); Бризнуло сонце золотом, Щедрим золотом і теплом, Жовтим борошном, дрібно розмолотим, Сухозлітка лягла за селом (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 738.