РОЗМА́ЄНИЙ, а, е, поет. З буйною, пишною рослинністю, квітами. Кожного літа в цю пору на розмаєних царинах і полонинах видзвонювали радісно коси (Козл., Весн. шум, 1952, 45); В Катрусине розмріяне життя входила сімнадцята весна. Пливла вона розмаєна, .. соковита (Мельн., Коли кров.., 1960, 99).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 733.