РОЗЛІНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розлінува́ти. Щось старанно писав [чоловік] на великому аркуші паперу, розлінованому олівцем (Коп., Земля.., 1957, 19); // розліно́вано, безос. присудк. сл. У неї є зошит, і в ньому кожну сторінку розліновано на рядки — це зошит для письма (Донч., VI, 1957, 424).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 727.