РОЗЛЯЩА́ТИСЯ, щи́ться, док., розм. Почати дуже лящати. А солов’ї! Так розспівалися, розлящалися, що аж садок розлягається, аж луною з-під гори б’є (Вирган, В розп. літа, 1959, 287).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 733.

Розлящатися, щу́ся, щи́шся, гл. Раскричаться, кричать рѣзкимъ голосомъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 49.