РОЗЛУЧА́ННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. розлуча́ти і розлуча́тися. У хвилину звичну розлучання Руку стиснеш, тихо глянеш в очі (Мас., Поезії, 1950, 187).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 730.

Розлучання, ня, с. Разлука, разставаніе. Тяжке розлучання, моя мамцю, з тобов. Гол. І. 327. Ум. Розлучаннячко.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 49.