РОЗЛОЖИ́ТИСЯ, ложу́ся, ло́жишся, док., розм., рідко.

1. Те саме, що розкла́стися. Вона з хвилини на хвилину все більше та більше червоніла, здається, вино, розложившись по жилах, пішло поза тонкою шкурочкою і звідти виглядало.. рум’янцем (Мирний, III, 1954, 279).

2. Те саме, що розташува́тися 1. Максим Беркут велів товариству на хвилю розложитися і спочити (Фр., VI, 1951, 12); Приїхала я в Сан-Ремо, та вже не могла зараз написати, бо не випав час: поки розложилась, повечеряла.., то вже й спати схотілося з дороги (Л. Укр., V, 1956, 418); Заліз [Данило] у траву і розложився до доброго сну (Стеф., І, 1949, 123).

3. Те саме, що розки́нутися² 2. Село розложилось у долині (Мур., Бук. повість, 1959, 7); Стала [Маруся] над якимось урвищем. Широкою безмежною панорамою розложився перед нею простір (Хотк., II, 1966, 154).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 729.

Розложитися, жуся, жишся, гл. = Роскластися. Кромѣ указанныхъ значеній, еще —

4) Раздаться, раздѣлиться на обѣ стороны. Ти, вишневий саду, розлежися, біленький камінь одчинися. Чуб. V. 781.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 48.