РОЗЛИ́ГАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розлига́ти. В артільному дворі біля волярні Тимко побачив розлиганих биків (Тют., Вир, 1964, 9); Худобі ніяк ради не вміли дати [вітробалчани], хоч провалися з нею. Хто в половник сховав, хто.. просто спускав до стіжка розлигану (Головко, II, 1957, 330).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 726.