РОЗЛА́ПИСТИЙ, а, е, розм., рідко,

1. Який має розложисте гілля, розкішну крону (про дерева); гіллястий, крислатий. В земляних закапелках і на розлапистій хвої акуратно лежали гранати (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 777); Швидко промайнули рівні, обсаджені розлапистими, ніби палаючими липами тихі вулички (Собко, Нам спокій.., 1959, 8).

2. Незграбний, вайлуватий (про ходу, рухи). Ця своєрідна, неповторна, легендарна постать [моряка-більшовика] навіки ввійшла своєю хитливою, трохи розлапистою й незугарною ходою «морського вовка» в історію Великого Жовтня і громадянської війни (Вітч., 11, 1967, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 724.