РОЗЛА́М, у, ч.

1. Дія за знач. розлама́ти, розла́мувати. Скеля струснулася від вибуху. Покривши всякі чувані людиною шуми, скреготом розламу посунулася вниз (Ле, Міжгір’я, 1953, 181).

2. Місце, по якому розламується або розламано що-небудь. *Образно. Чи чуєте, вдивившись в тротуар, ви.. Благальний клич панельної краси? Вона кричить, кричить сплетінням ліній, Розламом рис, кривавим ротом плям, Розпачливою грою світлотіні (Бажан, Роки, 1957, 190).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 723.