РОЗЛА́ДНУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗЛАДНА́ТИСЯ, а́ється, док.

1. Втрачати лад, належний порядок у розташуванні, пересуванні і т. ін. Один за одним почали охоплюватись полум’ям танки другої, третьої, п’ятої лави… Крицевий стрій розладнався (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 385).

2. Ставати непридатним для використання внаслідок несправності окремих частин, деталей, вузлів і т. ін. (про машини, механізми, знаряддя, пристрої і т. ін.). Чому трактор не в роботі? Виявляється, що не встиг він вийти в поле, як розладнався задній міст (Рад. Укр., 7.IV 1961, 2).

3. Припинятися, перериватися у своєму ході, розвитку і т. ін. Наша розмова невдовзі розладналася (Жур., Вечір.., 1958, 138); // Не здійснюватися, не збуватися через якісь перешкоди. Жека, схилившись на стіл, плакала. Хтозна чого? Може, від горя, що так нагло розладналося наступне весілля, а може, й від радості, що розладналося воно своєчасно (Збан., Любов, 1957, 144).

4. Переставати нормально діяти, функціонувати (про які-небудь органи). Він прокинувся вранці мокрий, як миша, шлунок у нього розладнався (Гашек, Пригоди Швейка, перекл. Масляка, 1958, 579); // Переставати нормально відбуватися, протікати (про які-небудь процеси в живому організмі). Під час гіпертонічної хвороби у корі головного мозку розладнується співвідношення між процесами збудження і гальмування (Наука.., 2, 1965, 19).

5. Переставати звучати в лад; ставати розладнаним (у 5 знач.). Розладнався спів; * Образно. Розладнався був хлопець, щось там у нього не витанцювалось з Маяч-кою. Аж зажурився (Коцюба, Нові береги, 1959, 349).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 722.