РОЗЛАДНА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. розладна́ти, розла́днувати.

2. Те саме, що ро́злад 4. Трибунал, виправдавши мене, не вважав за можливе залишити на фронті,— з огляду на нервове розладнання (Мушк., Серце.., 1962, 237); Шкідливими для органів слуху дітей є також надмірно потужні звуки, бо вони можуть викликати розладнання слуху (Шк. гігієна, 1954, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 722.