РОЗЛА́ДДЯ, я, с., розм. Те саме, що ро́злад 1, 2. Трохи та помалу хатнє розладдя вляглося, серце в Параски стихало (Мирний, IV, 1955, 117); До згоди ж, до гурту, до купи, слов’яни, Забудьмо старезнії чвари! Вгамуймо, братове, розладдя погане: Встають-бо на заході хмари!.. (Стар., Вибр., 1959, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 722.

Розладдя, дя, с. Разладъ, ссора. І піде між людьми розладдя, ворожнечі. Мир. Пов. І. 152. Між рідними розладдя пішло. Мир. ХРВ. 296.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 47.