РОЗКІ́ШНИЙ, а, е.

1. Який відзначається розкішшю (у 1 знач.), багатством оздоблення, коштовністю і т. ін.

Із стелі звисає розкішна важка люстра (Донч., Вибр., 1948, 127); Широко представлені на стендах розкішні, прекрасно ілюстровані видання класиків української літератури (Рад. Укр., 17.VI 1951, 1); Пан лейтенант фон Бюлов одкидається на спинку розкішного крісла (Кол., На фронті.., 1959, 27); Ми зупинилися в недорогому, але чепурненькому готелі. Михайло із Ляськом у дешевенькому номері нагорі, а ми з дружиною — в розкішній кімнаті внизу (Досв., Вибр., 1959, 105); // Просторий, зручний для проживання. Густий, давній ліс. Під скелею галявина, на якій нап’ято розкішний намет (Вас., III, 1960, 407); — Коли я скажу, що бажаю розкішну хату на місці оцих руїн,.. — хіба це цілком особисте?.. (Довж., І, 1958, 344); // Добре обладнаний, багато укомплектований. — Здається, ще цього року ваша розкішна бібліотека збагатиться ще на один том (Головко, II, 1957, 488); В неділю Тарас Григорович прийшов до своїх польських друзів. Вони одразу оточили його і піднесли йому свої подарунки: розкішну скриньку фарб, тютюн, мольберт, набір пензлів (Тулуб, В степу.., 1964, 477); // Дуже смачний. Цілим морем лились найсолодші пиття, Поїдались розкішніші страви (Граб., І, 1959, 172); Чай був на диво запашний і розкішний (Ю. Янов., II, 1958, 122).

2. Який супроводжується великими витратами грошей, марнотратством. За собою життя веселе, розкішне, без праці, без клопоту; перед собою — вбоге доживання віку, може, тяжка праця на старість (Мирний, І, 1949, 370); М’ясо найкраще тим часом спекли і з рожен познімали. Кожному пайку дали, і розкішний бенкет розпочався (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 59); // Який проходить у достатках, безтурботності. Яке-то моє дівування було розкішне й веселе, що й згадать любо! (Вовчок, І, 1955, 3).

3. Щедрий на природні багатства. Згадається нам вся краса і принада, Якою багатий розкішний наш край (Вороний, Вибр., 1959, 45); Без нас розкішний південь Задля мене мов тюрма (Крим., Вибр., 1965, 38); Крізь них виднілася розкішна лісова земля, по ній ніжно-голубою росою розбризкувались підсніжники (Стельмах, І, 1962, 403); // Багатий, красивий. Такого розкішного міста, як Відень, може, і в світі нема (Л. Укр., V, 1956, 40); Хто не знає нашого розкішного Покуття у стіп Карпатських гір..? (Кобр., Вибр., 1954, 83); // Буйний у своєму рості, цвітінні. Її довгі стрічки маяли на вітрі, неначе листя розкішного хмелю (Н.-Лев., II, 1956, 277); Довго ще самі для себе будуть пахнути розкішні садові квіти (Хотк., І, 1966, 131); Парк і справді був розкішний (Смолич, І, 1958, 56).

4. Який відзначається красою, пишністю, яскравістю. В мене волосся було густе, розкішне (Фр., III, 1950, 99); На нього дивився міцно збудований чоловік середнього росту, з розкішною бородою (Сміл., Сад, 1952, 120); Євдоким ІОренко приліпив на розкішні роги волам дві свічечки (Стельмах, І, 1962, 630); // Щедрий на тепло, яскраві фарби. Раю й я тобі, дівчино пишна: Пам’ятай собі накріпко те, Що весна і весела й розкішна Двічі людям у нас не цвіте (Щог., Поезії, 1958, 284); Моторошно було відчути, як смертельна небезпека.. руйнує всю високу новобудову свята, зведену з розкішного щирого сонця, з багатоповерхової зелені, з прозорих щасливих мрій… (Гончар, III, 1959, 447).

5. Який задовольняє найвищі естетичні вимоги, смаки. Палають мушкети, курить дим, горять дахи, руйнуються хати, стогнуть люди — розкішної тиші як і не було (Вовчок, І, 1955, 336); Звідкілясь прилинув розкішний запах трав (Хотк., II, 1966, 384); В розкішних русявих косах вже блищали сиві волосинки, неначе срібні нитки (Н.-Лев., VII, 1966, 208); Там, у маєтку, мали вони розкішне полювання (Рильський, Бабине літо, 1967, 99); // Вишуканий, прекрасний. — Я просто стужився за вами, за вашим розкішним ім’ям Феліцітас, тобто щаслива! (Коб., III, 1956, 355); Любим сонце, Небосхил і сонце, Світлу тінь, Сни розкішні, Все гаї затишні: Тінь! Тінь (Тич., І, 1957, 46); // З красивою, привабливою зовнішністю (про людей). Розмови: — Який юнак розкішний! — Виконроб греблі Голик (Довж., II, 1959, 160); // В яскравому вбранні, пишний (про тварин і птахів). На порозі стояв розкішний в своєму гарячому пір’ї півень (Стельмах, II, 1962, 272); // розм. Огрядний. Біля неї гніздилася розкішна, пудів на шість, матінка (Тют., Вир, 1964, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 699.