РОЗКІЛЬЦЮВА́ТИСЯ, ю́ється, док., спец. Звільнитися від кільця (звичайно про птаха). Кільце закріплюють глухим замком, щоб гуси не розкільцювалися своїми міцними дзьобами (Птахівн., 1955, 273).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 698.