РОЗКУЙО́ВДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКУЙО́ВДИТИ, джу, диш, док., перех. Безладно розтріпувати, розпатлувати (волосся). На якомусь повороті будівельник загубив свій кашкет. Вітер розкуйовдив його русяве волосся (Жур., Вечір.., 1958, 238); // розм. Розбивати, розсмикувати, розкидати. Матюша ще завзятіше почав розкуйовджувати солому, викидаючи оберемками з комори (Шиян, Баланда, 1957, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 719.