РОЗКУ́БЛИТИСЯ, люся, лишся, док., розм., рідко.

1. Почати дуже кублитися.

2. перен., фам. Народити багато дітей. — Моя Мотронка як розкублиться замужем, дак і в дворі дітвора не потовпиться (Барв., Опов.., 1902, 179).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 718.