РОЗКРІ́ЙНИК, а, ч. Робітник, який розкроює тканину, шкіру і т. ін.; фахівець з розкроювання. Високої якості наші провідні розкрійники досягають завдяки досконалому знанню властивостей сировини (Веч. Київ, 22.IX 1969, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 716.