РОЗКРИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкри́ти. Як очунялася [баба], то побачила, що скриня розкрита (Тют., Вир, 1964, 16); Варвара пройшла до воріт, розкритих навстіж, подивилася на сіру смугу піщаної вулиці (Перв., Дикий мед, 1963, 446); Люблю, коли в вікно розкрите шумлять безжурно дерева (Сос., II, 1958, 143); Пригадувалося далеке село на Катеринославщині. Голод там. Розкриті хати, повітки світять ребрами (Головко, І, 1957, 87); Зелений стіл стояв серед хати розкритий, рясно обписаний крейдою (Н.-Лев., VI, 1966, 79); — Ти чув, Іване, як люди загомоніли? — запитав Гнат, з вікна на вулицю висунувши розкриту голову (Чорн., Потік.., 1956, 35); Дитяча опочивальня. Ліжка, на ліжках діти в білизні, розкриті, нудяться (Вас., III, 1960, 312); Василь сидів на лаві біля столу над розкритою книжкою (Мирний, IV, 1955, 28); Вона держала в руках великий товстий листок магнолії.., розкрита парасолька валялась тут же на землі (Л. Укр., III, 1952, 609); Він стояв блідий, з широко розкритими очима і важко дихав (Коцюб., I, 1955, 30); Знайшли сапера у долині. Поклавши голову на міну, Він спав. Уста були розкриті (Стельмах, V, 1963, 43); // розкри́то, безос. присудк. сл. Розкрито осяяні входи B лункі анфілади зал (Бажан, І, 1946, 174); Коли зникли з очей контури Кримських гір, було розкрито пакет (Гончар, II, 1959, 273); По багатьох із тих колишніх катів уже й слід і пам’ять розвіялися по землі.. А тут їх знайдено і розкрито аж через два десятки років (Коз., Листи.., 1967, 292).

◊ З розкри́тим ро́том — дуже уважно, з цікавістю. З розкритим ротом слухав він свого опального приятеля (Гончар, Таврія, 1952, 77); 3 розкри́тим се́рцем — те саме, що З відкри́тим се́рцем (див. се́рце). — Ну! — вигукнув бадьоро Брюллов.. — Розквітайте, Тарасе, для свого народу, зустрічайте нове життя з розкритим серцем (Сміл., Крила, 1954, 118): З розкри́тою душе́ю — те саме, що З відкри́тою душе́ю (див. душа́); Прийма́ти (прийня́ти, зустріча́ти, зустрі́ти і т. ін.) з розкри́тими обі́ймами див. обі́йми.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 715.