РОЗКРИ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і рідко РОЗКРИЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., РОЗКРИ́ЛИ́ТИСЯ, и́лю́ся, и́ли́шся, док.

1. Широко розгортати свої крила. *Образно. Новий ранок розкрилювався над прояснілою картою міста (Стельмах, На .. землі, 1949, 196); В кожнім серці розкрилився птах (Воронько, Драгі.., 1959, 111).

2. перен. Широко розходитися, розкидатися в боки. Ростуть за нашої доби В добу колишню саджені дуби, Розкрилюються вітами широко (Рильський, III, 1961, 208); Довгими прибудовами розкрилилась біла пристань на березі Дніпра (Хижняк, Тамара, 1959, 69).

3. перен. Розвиватися на повну силу. Талант композитора [П. І. Майбороди] розкрилився після війни (Мист., 6, 1966, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 715.