РОЗКРИ́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розкри́ли́ти.

2. у знач. прикм. Який має вигляд розгорнених крил. Очі — двоє лісових озерець, брови розкрилені, як ластівка в польоті, носик прямий, з тонкими рухливими ніздрями (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962,43).

3. у знач. прикм., перен. Який розходиться, розкидається в різні боки ніби крила. Превелебний нагинав голову, притримував рукою криси капелюха, а другою.. намагався стулити розкрилені поли ряси, як те роблять цнотливі дівчата (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 226).

4. у знач. прикм., перен. Сповнений душевного піднесення; натхненний. «Ніщо так не красить людину, як натхнення, — подумала Ярослава, провівши Сергія поглядом. — Просто насолода дивитись на людину ось таку — розкрилену, одухотворену…» (Гончар, Циклон, 1970, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 715.