РОЗКОШЛА́ТИТИСЯ, а́чуся, а́тишся, док., розм. Стати розкошланим, скуйовдженим (про волосся). Ще більше почорнів [Дмитро Килигей], засмаг на вітрах, брови розкошлатились… (Гончар, II, 1959, 441); Навколо високого чола розкошлатився чорний чуб, запали й побілілі смагляві щоки (Стельмах, II, 1962, 247).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 711.