РОЗКОРКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКОРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Витягати корок і т. ін із шийки пляшки. У хаті метушились, ставили на розсунуті столи закуску, голова колгоспу розкорковував пляшки (Збан., Малин. дзвін, 1958, 31); Їмості видобули дві фляшки вина й казали дідові їх у воді застудити, а відтак казали їх розкоркувати і одну фляшку подали дідові (Черемш., Тв., 1960, 240).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 709.