РОЗКЛИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розклини́ти. Молотки й ударні частини киянок повинні міцно закріплюватися на ручках і бути розклиненими в місці насадки (Стол.-буд. справа, 1957, 173).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 704.