РОЗКИ́СЛЮВАЧ, а, ч., спец. Хімічна речовина, признач. для розкислювання металу або грунту. З підвезенням розкислювачів до мартенів на тачці покінчено. Цю операцію механізовано (Роб. газ., 31.I 1962, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 698.