РОЗКИ́СЛЕНИЙ, а, е.

1. спец. Дієпр. пас. мин. ч. до розкисли́ти. Сталь, розкислена алюмінієм, кремнієм, марганцем та іншими розкислювачами, є спокійною і має незначний порівняно з киплячою сталлю вміст газів (Наука.., 1, 1957, 10); // у знач. прикм. На розкисленій ділянці урожай був на 18% вищий, ніж на звичайній (Хлібороб Укр., 3, 1968, 4); // розки́слено, безос. присудк. сл. Значна робота провадиться по вапнуванню кислих грунтів. За останні три роки розкислено майже половину площ (Хлібороб Укр., 3, 1969, 5).

2. у знач. прикм., перен., розм. Який унаслідок чого-небудь набув розслабленого стану, став млявим. Наїхало в Сан-Ремо ще скілька землячок .. київських, та все люди розкислені, бо слабі (Л. Укр., V, 1956, 427).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 698.