Про УКРЛІТ.ORG

розкинутий

РОЗКИ́НУТИЙ, рідко РОЗКИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розки́нути. Руки його були широко розкинуті, ніби він збирався вітати Ясеня палкими обіймами (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 30); Куди глянеш, усе поля широкі, чисті, і по полях дуби — зрідка дуб од дуба, як намети розкинуті проти сонця (Вовчок, І, 1955, 340); // у знач. прикм. У тонкій, білій сорочечці, трохи розхристаній, в одній спідниці, з розкинутими косами.. стояла вона перед ним, як русалка (Мирний, II, 1954, 226); Поснулі, розкинуті постаті сп’янілих погромників тулилися скрізь серед цього розгардіяшу і руїн (Смолич, II, 1958, 41); Під широко розложеними галузями сосни цвіли розкиненими громадами сині та білі фіалки (Кобр., Вибр., 1954, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 697.

вгору