РОЗКВИЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, док., фольк. Почати видавати сильні, гучні звуки; розкричатися (про птахів); // перен. Почати плакати, ридати; розплакатися, розридатися. Отак, згадуючи, розквилиться було старенька (Вовчок, VI, 1956, 298).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 692.