РОЗКАРЯ́ЧЕНО, присл., розм. Незграбно вигинаючи ноги. Щосили штовхнув [Сивоок] Ситника, аж той поточився і розкарячено сів на землю (Загреб., Диво, 1968, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 690.