РО́ЗИГРИ, ів, мн., заст. Перший день петрівки, коли, за народними переказами, в лугах і лісах розгулює нечиста сила. Зараз у петрівку, як заговіли, на самі розигри, тільки що повиньмали [повиймали] хліб з печі, Тихон і позабирав його увесь до себе (Кв.-Осн., II, 1956, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 681.

Розигри, рів, м. мн.

1) Розыгрышъ.

2) Первый день петрова поста, женскій народный праздникъ въ этотъ день. О. 1861. X. Св. 44. Зараз у петрівку як заговіли, на самі розигри, тілько що повиймали хліб з печі, Тихон і позабірав його увесь до себе. Кв. II. 17, 18.

3) Бойкое мѣсто. Вн на таких розиграх живе, що хто йде, не мине.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 45.

Ро́зигри —

1) перший понеділок Петрівки (часом останній понеді­лок перед святом Купала), коли, за народними переказами, в лугах і лісах розгулює нечиста сила, гра­ють звірі, тому небезпечно ходити в поле і ліс; у цей день нічого не можна робити, особливо жінкам, у яких померли діти; з цим днем по­в’язані різні обрядодії ще дохрис­тиянського походження — ро́згари, ро́зори, дя́дини, гоні́ння шулі́ки (шуляка́), замо́чування дійни́ці (замо́чу­вати дійни́цю); учасницями їх ви­ступали, як правило, молоді за­міжні жінки; вони розігрували жартівливі й жартівливо-сатиричні дійства та сценки потай від чоло­віків; у цілому Розигри як народне жіноче свято безпосередньо по­в’язані з конкретним обрядом — проводжанням весни, а відтак і зу­стріччю літа; див. ще Яри́ло 2. Зараз у Петрівку, як заговіли на самі Розигри, тільки що повиймали хліб з печі, Тихон і позабирав його увесь до себе (Г. Квітка-Основ’яненко);

2) див. Руса́лчин ти́ждень.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 506.