РОЗЗЛОСТИ́ТИСЯ, злощу́ся, зло́стишся, док., розм. Стати злим; розізлитися. Знов почув [Стальський], немов якась таємна сила відпихала його — і роззлостився (Фр., VII, 1951, 420).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 680.

Роззлоститися, щуся, стишся, гл. Разозлиться, разсердиться. Гн. II. 32. Вони сі посварили і як сі дочка роззлостила те й ударила матір. Гн. II. 255.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 45.