РОЗЗИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм., рідко. Поглядати навколо, роздивляючись, розглядаючи що-небудь. Толока. Будяки проти сонця так червоніють. Роззирає Грищенко сюди-туди, всміхається (Тесл., З книги життя, 1949, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 680.