РОЗЖИРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати надто жирним, повним, огрядним. — Я з братією воюю он як! Розжиріли, розледачіли. Ніякого сорому не знають (Тулуб, Людолови, І, 1957, 124); // перен., фам. Розбагатіти, стати заможним за чужий рахунок. Встигло велике галицьке боярство розжиріти, укоренилося багато боярських родів (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 679.