РОЗЖВА́КАТИ і рідко РОЗЖВЯ́КАТИ, аю, аєш, док., розм. Те саме, що розжува́ти. Перше розжвакай, що маєш робити або казати (Номис, 1864, № 3484); Таке жилаве тісто, що й не розжвякаєш (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 678.

Розжвакати, розжвя́кати, каю, єш, гл.

1) Разжевать. Таке жилаве тісто, що й не розжвякаєш.

2) Обдумать. Чуб. І. 250. Перше розжвакай, що маєш робити, або казати. Ном. № 3484.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 44.