РОЗДЯ́ГНЕНИЙ, РОЗДЯ́ГНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до роздягти́, роздягну́ти. Марусі було якось не по собі в одній задній запасці: мовби зовсім роздягнена (Хотк., II, 1966, 148); Роздягнутий по пояс, він стояв у садку в медсанбаті перед сестрою й, піднявши руки на голову, поволі повертався, вмотуючись таким чином в бинт (Довж., І, 1958, 300); // роздя́гнуто, безос. присудк. сл. За цілу зиму вперше свитки Всіма роздягнуто було (Воскр., І всерйоз.., 1960, 92).

2. у знач. прикм. Без одягу; неодягнений, голий. Села нема. Його татари змели залізом і огнем. Він бачить… хвилями пожару людей роздягнених жене… (Сос., І, 1957, 353); Роздягнутий Юра лягає на спину, і мати укриває його до плечей (Смолич, II, 1958, 13); // у знач. ім. роздя́гнений, ного, ч.; роздя́гнена, ної, ж. Без одягу, неодягнена, гола людина. Марія.. виймила [вийняла] зі скрині сорочку і подала роздягненому (Стеф., І, 1949, 197).

3. у знач. прикм., перен. Без зеленого вбрання (про дерева, землю і т. ін.).

4. у знач. прикм., перен., розм. Який був підданий руйнуванню, розоренню; спустошений, бідний, убогий. Давно вже радгоспні механізатори роздягли, обдерли те судно.., а тепер, під час перекуру, зібравшись коло майстерень, весело кивають в бік затоки, в бік роздягнутого сталевого велетня (Гончар, Тронка, 1963, 180).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 675.