РОЗДУ́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до роздуши́ти.

2. у знач. прикм. Розплющений, зім’ятий під тиском чого-небудь. Босі ноги Марії.., вимазані соком роздушених ягід, здавались пораненими й скривавленими… (Ільч., Вибр., 1948, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 674.