РОЗДУ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розду́ти. Закривавлений до погруддя старий широколобий вовцюган лежав у чагарнику, з-під його м’ясом роздутого живота стирчали кінчики прим’ятої трави (Стельмах, І, 1962, 208); Штат табірного начальства не був роздутий (Збан., Єдина, 1959, 294); *Образно. Роздуті вітрами [жарини] з Дніпра, з України Ураз спалахнули, помножились яро, І ген спалахнули по краю пожаром (Нагн., Пісня.., 1949, 74).

2. у знач. прикм. Який палає внаслідок припливу повітря. *Образно. Обличчя її біліше від сорочки, тілько очі, мов дві роздуті углини, горять-палають (Мирний, III, 1954, 252).

3. у знач. прикм. Який збільшився в об’ємі, роздувся. Вітя.. ганяє по двору. Вигляд у нього рішучий, ніздрі роздуті (Вас., II, 1959, 198); То був не міст [через прірву], а повалена бурею грубезна ялиця,.. сукувата і незграбно роздута посередині, з лапатими гілками (Мур., Бук. повість, 1959, 26); Максим.. навпомацки дістає з крихітного саморобного мисника черствий кукурудзяний малай, вламує шматок і кидає у роздуту од всякого школярського добра кишеню (Стельмах, І, 1962, 214).

4. у знач. прикм., перен., розм. Навмисне перебільшений. Цей молодик має славу талановитого науковця. Але слава та — скоростигла й роздута (Шовк., Інженери, 1956, 157); // Навмисне завищений, збільшений. Поміщики і куркулі наживались, продаючи по роздутих цінах хліб, м’ясо та інші продукти харчування (Іст. УРСР, І, 1953, 765).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 674.