РОЗДРАТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗДРАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Дратуючи, доводити кого-небудь до збудженого стану, викликати гостре невдоволення, злість. — Сюди час! Філоксера! — Тихович біжить туди, чіпляючись одежею за лози та тички, що ще більше роздратовує його (Коцюб., І, 1955, 209); Цур йому,.. отому Панасенкові! Тільки мене роздратував (Н.-Лев., IV, 1956, 130); Роздратувати Ониська Артемовича було дуже легко (Гончар, І, 1954, 480).
2. розм. Те саме, що роздра́жнювати 2. Молодиці коло його [дяка], щоб ще дужче роздратувати, так увиваються, так увиваються (Мирний, І, 1949, 300); Радів [Лазар], що помічав у собі злість, і намагався її роздути, збудити, роздратувать (Коцюб., II, 1955, 193); Марта Кирилівна почула те делікатне безпосереднє доторкання весни: воно роздратувало її нерви, розбуркало дрімаючі мрії (Н.-Лев., VI, 1966, 17); Вивернув [Альоша] кишеню, і кілька крихот упало на каміння. Чорний [собака] одним рухом язика підхопив їх. Та що ж, тільки роздратував себе (Мик., II, 1957, 177).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 669.