РОЗДРА́ЖНЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до роздражни́ти. Андрій бачив, що Чорнобривець був роздражнений і суворий (Гур., Новели, 1961, 69).

2. у знач. прикм. Те саме, що роздрато́ваний 2. Вона якась роздражнена, в очах неспокій (Л. Укр., III, 1952, 609); Замовкла [Маруся], бо примітила роздражнений тон в розмові матері (Н.-Лев., VI, 1966, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 669.