Про УКРЛІТ.ORG

роздобича

РОЗДОБИ́ЧА, і, ж., розм., рідко. Те саме, що роздобу́ток. Як побіжить [лев] бувало на роздобичу, так усіх, хто б йому не попався по дорозі, розриває на шматки і кидає (Укр.. казки, 1951, 55); Поїхали вони на роздобичу (Чуб., II, 1878, 251).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 667.

вгору